У 1960 році колективи гостролювали у Москві, де в той час проходила Декада української культури та мистецтва. У цьому широкомасштабному заході брали участь майстри музичних і драматичних театрів, відомі кінематографісти, хореографічні колективи, літератори. Цирковий колектив поставився до майбутніх гастролей у Москві з належною серйозністю. У підготовці, приуроченого до Декади, у виставі брав участь великий творчий колектив: автори сценарію програми - лауреат державної премії М. Муратов, П. Глазовий, М. Золотарьов, М. Татарський, режисери А. Івашутіч. Е. Зіскінд, М. Однопозов, художник І. Юцевіч; свої твори представив і колектив композиторів - А. Філіпенко, Д. Клебанов, І. Додюк, А. Литвинов. Програму, підготовлену до гастролей в столиці назвали - "Здравствуй, Москва!".
Вистава починалася барвистим прологом, потім йшли виступи артистів, про багатьох з яких вже було розказано. Однак були в програмі і нові виконавці, серед них - Ельвіра Косяченко, талановита молода артистка, яка прийшла на арену цирку з балетної студії Палацу культури заводу "Більшовик" у Києві.
Е. Косяченко продемонструвала москвичам танці на дроті. Одягнена у стилізований український костюм артистка піднімалася на місток, брала легке віяло і вступала на тугий, як натягнута струна, дріт. Звучала музика з балету М. Скорульского "Лісова пісня", майбутня заслужена артистка України Ельвіра Косяченко граційно виконувала на пуантах танцювальні па, легкі, витончені стрибки на одній нозі, застигала на одній нозі у вишуканій позі-арабески.

Учасники українського колективу показали москвичам і кінноспортивний номер "Запорізькі козаки". З дивовижною вилученістю та майстерністю демонстрували наїзники складні елементи кінної вольтижировки і джигітовки: глядачі спостерігали захоплююче і барвисте видовище - кінні ігри запорізьких козаків, захоплюючі змагання в спритності, сміливості, вміння управляти конем.
Виступав перед москвичами і клоун-дресирувальник Леонід Мозговий. Талановитий комічний актор втілив на манежі традиційний народний український персонаж дотепного веселуна-витівника з його "дотепним" соковитим гумором. Завершував виступ Українського циркового колективу в Москві атракціон Маяцьких "Куля сміливості".Колектив показав москвичам не тільки цікаву, але по-справжньому українську циркову виставу, у якій відбувалась своєрідність національної культури. Глядачі, критики та циркові фахівці були одностайні у своїх похвалах і заслуженій високій оцінці , продемонстрованій в дні декади циркової програми. Колектив Українського цирку продовжував успішно гастролювати по країні, демонстрував своє мистецтво і за кордоном. Як уже зазначалося, склад колективу постійно оновлювався: були періоди, коли в силу тих чи інших причин з програми вибувають великі оригінальні номери - такі зміни, зрозуміло, негативно відображалися на програмі в цілому. У пресі навіть з'являлися повідомлення, що колектив припинив свої виступи. Однак, такі твердження були не зовсім вірними, гастролі доводилося тимчасово переривати для того, щоб ввести в програму нові номери, заново вибудувати програму з урахуванням виниклих змін, виготовити або оновити реквізит і костюми. Однак після таких вимушених перерв на афішах знову з'являлася назва Українського циркового колективу - гастролі відновлялися. Київський цирк повністю взяв на себе турботи про художній і професійний стан колективу: учасники його - антиподисти Микитюки, Ельвіра Косяченко - виконавиця танцювальної композиції на дроті, жонглери Філіпенки - неодноразово ставали в Київському цирку на репетиційний період, щоб освоїти нові, складні трюки і доповнити ними свої виступи, внести зміни у вже існуючий номер, удосконалити його. У Києві був створений та включений до програми колективу чудовий акробатичний номер під керівництвом В. Москаленка "Вечори на хуторі поблизу Диканьки", в основу якого була покладена чудова "малоросійська повість" Гоголя.
У 1967 році в програму Українського колективу увійшов цілий атракціон. Називався він "дресировані левиці". Дресирувальники хижих тварин були Людмила і Володимир Шевченки, нині всесвітньо відомі майстри арени, народні артисти СРСР і УРСР. З тих пір, звісно, атракціон їх неодноразово змінювався, збільшувалася кількість тварин, змінювався склад - крім левиць брали участь в номері леви, а пізніше - і тигри. Про створення цього атракціону буде детально розказано в окремій главі. Зараз скажемо тільки, що в 1972 році Володимир Шевченко очолив Український цирковий колектив.
Оркестр грає увертюру - починається цирковий парад-пролог. У залі лунають віршовані рядки вітання:

Нашої пісні - 15 мелодій
І 15 букетів - салют!
До нас на свято 15 народів
Свою спритність і сміливість несуть.
Кожен дарує чудову стрічку!
Кожен дарує, що в серці берег ...
Україна заповітну стрічку
У Різнокольоровий вплітає вінок!
На манежі з'являються танцюристи в національних костюмах. Танцювальні па переходять у вихрові рухи, у ефектні акробатичні стрибки. Потім на арену виходять дівчата в багато прикрашених вишивкою українських сорочках, з строкатими шовковими стрічками в косах, виносять величезний вінок. У вінку - яскраві фарби квітів, полів і садів щедрої української землі. На вишитому рушнику в руках однієї з них – рум’яний пшеничний коровай: хлібом-сіллю зустрічають українські артисти глядачів, запрошуючи подивитися виставу. На екранах, розташованих під куполом цирку демонструються кадри кінохроніки: красені - міста, заводи і фабрики, золоті ниви і пишні зелені сади України. Ці кадри змінюють картини святкової ходи по вулицях Києва, різнокольорових вогнів салюту. Парад пролог закінчується, починається циркова вистава. Один за одним ідуть номера - яскраві, колоритні, що запам'ятовуються. Глядачі захоплюються сміливістю і спритністю акробатів і повітряних гімнастів, еквілібристів, віртуозною майстерністю жонглерів та музичних ексцентриків, від душі сміються над забавними вигадками килимних клоунів. Завершує виставу атракціон дресированих хижаків за участю Людмили та Володимира Шевченків. Нагадаємо ще раз, що колектив постійно поповнювався новими цікавими номерами. Спробуємо хоча б коротко охарактеризувати ці номери, представити їх учасників. Якийсь час в програмах українського колективу виступали танцюристи на дроті Тамара і Володимир Стихановські. Їх хореографічна мініатюра "Лебедина пісня" була проникнутим дивним ліризмом. Артисти з надзвичайною майстерністю виконували не лише складні циркові трюки, але й талановито передавали всю гаму почуттів своїх персонажів - палку пристрасть, ніжність, світлу, трепетну печаль. Номер цей прикрашав програму і користувався заслуженим успіхом у глядачів. Незабутнім і яскравим був також виступ повітряних гімнастів Світлани Лисиненко і Сергія Нечаєва. Під самим куполом цирку, на запаморочливій висоті вони демонстрували по-справжньому ефектні, складні та цікаві трюки, вражаючи глядача своєю сміливістю, спритністю та майстерністю.
Цікавим був номер Олександра Шевченка, демонстрували на манежі змішану групу дресированих тварин - собак, зайців, оленів, півня, мавп, борсука, дикобразів, поні. Цікаве було не тільки таке різноманіття представників тваринного світу, але й те, що кожен з чотириногих артистів проробляв на манежі незвичайні, цікаві трюки. Заєць жваво вибивав лапками дріб на барабані, білі миші спритно піднімались в літаки на каруселі і каталися і кружляли в них, плямисті олені та собаки зображували захоплюючу сцену полювання, здійснюючи граціозні, легкі стрибки через перешкоди та один через одного, мавпи, як справжні наїзники спритно гарцювали на поні, міцно вцепившись лапами в збруї. Дуже забавною була і сценка з дикобразами: ці екзотичні тварини, розправивши, немов віяло свої величезні блискучі голки, слухняно виконували всі накази дресирувальниці.
Виступали у програмі в жанрі політичної сатири артисти Інна і Валерій Василенки - свій виступ вони назвали "Земля і плоди". Великим успіхом користувався також номер музичних эксцентриків Олени та Бориса Гринь (детальніше ми розповімо про цих артистів нижче).

...продолжение следует