(матеріали надані Національним цирком України, також цей матеріал знаходиться на офіційному сайті НЦУ).

Крім вузького кола спеціалістів розвиток та поширення по всьому світу українського циркового мистецтва нікому невідома.
І не тому, що цей вид мистецтва Україні не цікавий. Або такий занедбаний що про нього навіть й говорити не має сенсу, а тому що зацікавленість сучасних керівників в розвитку українського циркового мистецтва відсутня. Уявіть на хвилину, що Київського цирку немає. Відсутня не тільки унікальна для свого часу будівля , а й велика славетна історія видатних представників українського цирку, як так добре знайома кожному киянину будь - якого віку.
Де починалось ваше дитинство? Так, починалось з цирку, зоопарку, з театрів, з кіно.
Згадайте,будь ласка, Шановний читачу, коли вас вперше привели до цирку? І хто то був? тато, мама, бабуся, дід...? Які враження склали на вас виступи артистів цирку? З якою «відданістю», побаченою у цирку, ви віддавались відтворенню «складної дресури» з улюбленим «вихованцем» вашої оселі, з яким захопленням переказували у дворі свої враження від вистави? А потім у багаточисельних «гуртках художньої самодіяльності» віддавались кропіткому вивченню основ ілюзії?
Та не зважаючи на зріст та фактуру, намагались повторити складні трюки акробатів.
Так, це все було з кожним з нас при першому знайомстві з цирком. Не можна швидко подорослішати. Стати цільною натурою, людиною в житті не маючи свого дитинства. Цирк і є наше з вами дитинство, трохи наївне, всупереч здоровому глузду,
в деяких питаннях конфліктне, але це історія нашого буття , нашого сьогодення, складається на жаль не тільки з цирку, це наша уява, розвиток інтелекту, відтворення мрії дитинства і цирк також приймає в цьому участь.
І навіть коли ми з вами дорослішаємо, продовження нашого дитинства в наших дітях, онуках ...
А Ви , шановні, бачили своє обличчя, коли ви дивитеся циркову виставу? Ви навіть не уявляєте яке перетворення з’являється на вашому обличчі? Коли ви просто глядач на цирковій виставі. Скільки дитячого, не захищеного умовністю сучасного світу, у вас на обличчі? Скільки непідробного враження емоцій?
Так це є цирк, бо тільки цей вид мистецтва як у Люіса Корола в «Алисе в стране чудес» має свого «кролика провідника», повертає вас у ваше дитинство щоразу, коли Ви переступаєте поріг цирку.
Основне, що хотілось продекларемувати про причину звернення до цирку фахівцем від кафедри історії та теорії мистецтва, а тому що цирк як й мистецтво минулого живопис , скульптура, маю на увазі вивчення історії мистецтва, потребує глибокого вивчення, класифікації та решти обов’язкових процедур для широкого ознайомлення не тільки спеціалістами від мистецтва та великим колом просто людей, які зацікавленні у вивченні та популяризації українського циркового мистецтва.
По-перше: український цирк найбільш не захищений законом вид мистецтва та потребує уваги влади та зацікавлених людей в своєму розвитку, бо майбутнє країни (добре гасло минулих радянських часів), це наші з Вами діти, для кого й працює цирк. Увесь час відновлюючись як легендарний птах Фенікс.
Створення та потім видання каталогу НЦУ, заповнення сайту – перший крок для подолання цієї великої відстані між реальним та бажаним майбутнім цирку.
Тільки цирк культивує чисте не заплямоване сучасними засобами мистецтво. Де без фонограми та відеоряду можна побачити шоу, не вдаючись до сучасних експериментів зі свідомістю людини, де емоції виникають не завдяки технічним засобам, а завдяки майстерності виконавця.
По-друге: сучасні досягнення українських артистів цирку відомі у всьому світі, так наприклад найвища нагорода в цирку – «Золотий клоун» в Монте-Карло у 2009 році був вручений українським артистам, порівняти нагороду можна з призом «Оскар» у сучасному кіномистецтві, тому велика честь для циркового артиста хоч раз в житті отримати цей приз.
А скільки нагород, призів привезли до України артисти НЦУ! З якою пошаною зустрічали посланців нашої держави за кордоном, які представляли український цирк!
Ось чому створення тримовного каталогу принесе користь не тільки студенту - випускнику, а більш нам з Вами, нашому мистецтву, нашому цирку, нашій країні.

"Цирк — останній притулок чистого мистецтва." Саме такий в очах Франсуа Моріака, відомого письменника і лауреата Нобелівської премії, був цирк. Напевно в кожного з нас існують свої символи цирку: для когось це шапіто, балаган або ж клоун-дресирувальник з тваринами. Хтось пов'язує цирк з циганами з роману Гарсиа Маркеса "100 років самоти" — з їх шарлатанськими трюками, диковинками.
Деколи говорять, що цирк — це розвага для дітей. Це неправильно. Цирк не має якоїсь певної вікової категорії глядачів. Адже п'ятирічне дитя ніколи не зможе оцінити безстрашних трюків акробата, як і дорослий не зможе настільки щиро сміятися побачивши мавп, переодягнутих в платтячка і роз'їжджаючих на своїх маленьких самокатах. Цирк — це, напевно, єдине місце, де кожен, незалежно від віку, статусу, положення, отримує свою долю задоволення.
Існують різні думки про зародження і становлення цирку як такого. Хтось вважає першою датою 1772 рік, коли Пилип Астлей, токар по професії і кавалерійський капрал у відставці, заснував школу верхової їзди в Лондоні. Інші ж називають ранішу дату першого стаціонарного цирку — 7-й рік до н. е., коли був створений Великий цирк, який був одним з чудес Древнього Риму. Але всі вони погоджуються на думці, що становлення і розвиток циркового мистецтва невід’ємні від загальної історії цивілізації. Його виникнення тісно пов'язане з обрядами, іграми, особливостями побуту і способу життя народу, а також з виникненням нових ремесел і професій.
Історія українського цирку вирушає корінням за часів мандруючих артистів — скоморохів або гистріонів, відомих з ХІ століття. Міські забавники-гистріони існували у всіх народів Європи: у Франції їх називали жонглерами; у Германії — шпільманами; у Англії — менестрелями; у Італії — мімами; у Польщі — франтами; у Росії і Україні — скоморохами. Слід зазначити, що гистріон був одночасно гімнастом, акробатом, жонглером, дресирувальником, танцюристом, музикантом, співцем і актором. Він умів показувати дивні фокуси, ходив на руках, стрибав через кільце, робив в повітрі сальто, балансував на канаті, жонглював ножами, кулями, факелами, що горять, ковтав шпагу — загалом, ходячий "людина-оркестр".

.....продолжение следует.

ИА «ЕШЕ-NEWS»