Про керівників та організаторів Цирку Чаклунства
       А тепер хотілося б розповісти про тих, хто керував і керує магією під назвою "Київський цирк", про тих, хто готує програми, даруючи нам, глядачам, заряд позитивних емоцій, багато радості та незабутніх вражень.  Ми не раз називали імена видатних режисерів, готували програми та окремі номери в Київському цирку. Як пам'ятає читач, у 30-ті роки в Києві плідно працювали А. Г. Арнольд і Н. М. Фореггер (обидва деякий час працювали і художніми керівниками Київського цирку), пізніше - Р. А. Гриль, А.Б.Буш, Н.Н.Зінов'єв та багато інших. Нагадаємо, що першим керівником Київського цирку після революції і до 1928 року був О. Г. Кисс, його змінив талановитий організатор і керівник циркового процесу Д. С. Вольський (1928-1940).   На зміну Вольському прийшов А. Ф. Сильченко, набагато менш професійний управлінець і творчий керівник.
       З ім'ям Бориса Івановича Черненка (1916-2001) пов'язаний період творчого розквіту Київського цирку на Червоноармійській вулиці. За ініціативою Черненка був створений знаменитий Український цирковий колектив - яскравий національний ансамбль, з яким познайомився весь Радянський Союз і зарубіжжя, з досягненнями українського циркового мистецтва. Борис Іванович був також ініціатором створення Художньої ради Київського цирку, до складу якої увійшли видатні майстри театрального і циркового мистецтва. І, нарешті, саме завдяки його зусиллям почалося будівництво нової будівлі цирку на площі Перемоги. Будучи директором цирку, Черненко (1952-1962) одночасно був співавтором проекту та начальником будівництва. Зведення нової будівлі давалося з великим трудом, хвилюваннями і спорами, доводилося постійно долати опір московських чиновників з "Союзгосцирка".
          Навіть якщо б заслуги Бориса Івановича обмежилися лише цими трьома заходами, то й тоді його ім'я зайняло б почесне місце в історії українського циркового мистецтва, але в активі ентузіаста-керівника чимало й інших досягнень.
       Борис Іванович брав участь у постановках багатьох циркових вистав: «Ведмежий цирк» В. Філатова" (1953), "Чудеса без чудес" (1954), "Три століття" (1954), "Карнавал на льоду" (1955), "переплутані сторінки" (колектив ліліпути (1956), "Для вас, кияни", "Вогні манежу", "Карнавал юності", "Арена майстрів", "Морські леви і купальниці" (1962) та інші. У цих постановках брали активну участь також керівник оркестру Л. Смирнов і режисер Н. Юдін.
               Трудову діяльність почав Черненко як складача друкарні, закінчив Харківський поліграфічний інститут, пізніше працював у керівних  комсомольських органах. Пройшов всю війну - від першого дня до Перемоги. Будучи   офіцером-політпрацівником   організовував    виступи    фронтових артистичних бригад, в тому числі і циркових. Борис Іванович нагороджений   дванадцятьма бойовими та трудовими нагородами (наслідки    воєнних років     позначилися     пізніше - Черненко став інвалідом I-ої групи).
Після війни Борис Іванович    працював     директором клубу Червоної армії і завідувачем бібліотекою лісогосподарського інституту в м. Києві. Без відриву    від виробництва він заочно    закінчив ГІТІС і Ленінградський театральний    інститут, очолював українську циркову групу "Цирк на сцені". Після роботи в Київському цирку Б. І. Черненко працював директором кінотеатру і очолював комісію з питань культури районної ради Московського району м. Києва.
               Після Б. І. Черненка Київський цирк очолив заслужений працівник культури України В. А. Нікулін (1963 - 1976). В період його керівництва цирком з'явилося чимало нових циркових номерів, вдосконалювалися вже існуючі номери в Українських циркових колективах. В. А. .Нікулін сприяв відродженню на манежі мистецтва циркової пантоміми, здійснено ряд значних постановок, атракціонів та номерів: "Бахчисарайська легенда" Б. П. Манжеллі, "дресировані мавпи" артистів Іванових, іллюзіон атракціон Е. Кіо-молодшого, кінний номер Котової і Єрмолаєва, пантоміма "Подвиг" і багато інших. В.    Нікулін - автор багатьох статей з питань циркового мистецтва, укладач збірки "Цирк, тільки цирк! Циркові оповідання, гуморески, бувальщина, усмішки та карикатури "К., 1973 р.
Понад 40 років віддав цирку Генеральний директор Б. М. Заєць - народний артист України, Академік Національної Академії циркового мистецтва Росії, професор Української академії театру, кіно і телебачення, Кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня.
        Після закінчення Харківського театрального інституту Б. М. Заєць працював у Харківському цирку (з 1962 по 1964 рік), а з 1964 року стає головним режисером Київського державного цирку, з 1976 - директором та головним режисером.
У Київському цирку Борис Михайлович поставив цілий ряд номерів, атракціонів та циркових вистав. Серед його режисерських робіт – іллюзінний  атракціон Е. Кіо-молодшого, атракціон "Ведмеді-наїзники" дресирувальників Чепякових, спектаклі "В сім'ї єдиній", "Подвиг", "Арена дружби", "Корчагінці", "Золота траса", "Шлях мужності і натхнення "," Парад звершень і чудес "," Богатирські ворота "," З днем народження, Перемога! "," Весела арена ", спектаклі для дітей, а також номери" Повітряні канатохідці "артистів Магомедових, акробатичний номер" Черемош "під керівництвом В. Максимова, "Еквілібр" у виконанні В. Дещука і О. Підгорного та багато інших.
Б. М. Заєць керував зарубіжними гастролями радянського цирку в Китаї, Румунії, Іспанії, ФРН, Австралії, а також у Венесуелі, Колумбії, Польщі, Індії.
          Борис Михайлович викладав у Київському училищі циркового та естрадного мистецтва, його режисерські роботи здобули міжнародне визнання. Протягом декількох десятків років в Київському цирку працює балетмейстером і головним режисером народний артист України Олександр Михайлович Зайцев. Випускник Московського хореографічного училища, артист балету Великого театру, соліст балету Київського Академічного театру опери та балету, Олександр Михайлович був партнером провідних і знаменитих балерин московської та київської сцени - Г. Уланової, М. Плісецької, О. Лепешінскої, М. Семенової, Р. Стручкової (Москва), З Калинівською, А. Гавриленко, сестер Потапових, Е. Стебляк та ін.     Будучи істинно творчою особистістю, він не обмежував свої здібності вузькопрофесійною сферою діяльності - його талант проявився і в інших видах мистецтва: Олександр Михайлович успішно навчався живопису у художника П. П. Кончаловського, працював художнім керівником київського "Балету на льоду", головним режисером київського державного мюзик-холу. За роки роботи в Київському державному цирку Олександр Михайлович здійснив понад 30 постановок циркових вистав, пантомім, створив понад 50 атракціонів та циркових номерів. Працював не тільки в Києві, але й в інших містах: в Московському цирку поставив спектакль "Київські фрески", в Одеському - "Цирк-ревю", був режисером видовищного блоку "Цирк" на Фестивалі молоді і студентів у Москві та ін.
З 1956 по 1985 рр.. без малого тридцять років пропрацював головним диригентом оркестру Київського державного цирку видатний музичний діяч, народний артист УРСР В. В. Петрусь (1921-1992). З 1951 року, після закінчення Одеської консерваторії по класу кларнета, Петрусь працював кларнетистом і саксофоністом в Харківському театрі джазу, потім керував кращим джаз-оркестром України при клубі МВС. Працюючи в Київському цирку, талановитий артист продемонстрував тонке розуміння особливостей циркової музики. Захоплено і ретельно працював з музикантами оркестру над партитурою окремих номерів та циркових вистав. Під його керівництвом оркестр Київського цирку став одним з кращих циркових оркестрів, неодноразово записувався на радіо.
В. В. Петрусь брав участь в гастрольних поїздках артистів радянського цирку в якості керівника різних оркестрів - в Польщі, Японії, Австралії, Голландії, Кувейті, Іраку.
          Народний артист України М. І. Резницький - нинішній головний диригент і керівник естрадного оркестру Київського цирку. Випускник Тбіліської консерваторії по класу саксофона, свій творчий шлях М. І. Резницький починав у філармонії міст Кемерово і Іркутська, працював у керівних органах Тбіліського радіо та телебачення, а потім у київській естраді, в джаз-клубі, в ансамблі Київського "Балету на льоду" .
        З 1965 року в Київському цирку музикантом оркестру, потім - з 1970 року - другим диригентом, а з 1991 року - головним диригентом оркестру Київського цирку. М. І. Резницкий автор музики безлічі циркових програм і вистав ( "Подвиг", "Корчагінців", "Шлях мужності і натхнення", "Богатирські ворота" та ін.)
       Оркестр Національного цирку України, 90-ті роки.
Диригує М. Резницкий
       Протягом 37 років працював у Київському цирку В. Х. Титов (1923-1997 р.р.). Учасник Великої Вітчизняної війни, Титов, після демобілізації закінчив Київський театральний інститут ім. І. К. Карпенка-Карого за фахом "актор театру".
Працював у різних театральних колективах - ТЮЗі, Театрі естради для дітей, Вінницькому обласному драматичному театрі, у Київському драмтеатрі транспорту, потім п'ять років на сцені Російського драматичного театру ім. Л. Українки. Був артистом Укрестради в ансамблі "Водевіль", працював у Укргастрольбюро і гастрольному-концертному об'єднанні. З 1960 року життя і творча діяльність В. Х. Титова пов'язана з Київським державним цирком, де він працював до останніх днів свого життя - режисером, інспектором манежу, провідних циркових програм.
        Володимир Хрисанфович проявив себе також і як талановитий сценарист, знає специфіку циркових постановок, був співавтором сценаріїв багатьох циркових вистав, пантомім і атракціонів: "Два чарівника", "Подвиг", "Веселі пригоди Буратіно з Людиною-невидимкою" та інших. Знімався в кінокартині "Танкодром" та ряді інших фільмів, брав участь у гастролях цирку за кордоном - у Франції, Бельгії, Японії та ін країнах.

ИА «ЕШЕ-NEWS»